Щодо прийняття на роботу працівника, який зареєстрований фізичною особою-підприємцем

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожний громадянин України має право на працю, а також на створення державою умов для повного виконання цього права. Згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпП фізичні особи — підприємці (далі – ФОП) мають право укладати трудові договори на одному або на декількох підприємствах, установах або організаціях одночасно, якщо це не суперечить законодавству або колективному договору та здійснюється за угодою сторін.

Згідно з п. 1 Положення «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» № 43 від 28.06.1993 року, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну, роботою за сумісництвом є виконання працівником основної роботи, а також іншої регулярної оплачуваної роботи за трудовим договором на тому ж або іншому підприємстві, в організації, установі або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Фізична особа — підприємець, зареєстрована у встановленому законом порядку, має право працювати за трудовим договором у одного або у кількох роботодавців. Основним місцем роботи ФОП є підприємство (установа), в якій знаходиться трудова книжка даного працівника.

Відмінності трудового та цивільно-правового договорів

За трудовим договором громадянин набуває статусу «працівник», його трудові відносини регулює законодавство про працю. Він має право на відпочинок відповідно до законів про обмеження трудового дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності та інші права, встановлені законом.

Предметом трудового договору є процес праці – виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою, тобто виконання працівником певної трудової функції (ст. 23 КЗпП). При цьому трудова функція, як правило, не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконанням іншим. Працівник підлягає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Оплата праці гарантована. Заробітна плата виплачується регулярно у робочі дні, не рідше двох разів на місяць. Для підприємств, установ, організацій усіх форм власності є обов’язковими норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством, зокрема, щодо мінімального розміру заробітної плати, норм оплати, а також щодо гарантій для працівників на оплату відпусток та інші випадки, передбаченні чинним законодавством.

Натомість у договорі підряду/цивільно-правовій угоді будь-які гарантії при укладанні такого виду договору Цивільним кодексом України (ЦКУ) не передбачені. За договором підряду одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони. Предметом договору є кінцевий результат. Підрядник/виконавець робіт не зобов’язаний виконувати вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку.

За договором підряду сторони рівноправні і замовник не зобов’язаний забезпечувати належні та безпечні умови праці (гл. 61 та 63 ЦКУ). ЦКУ не встановлює будь-яких вимог до замовника щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Слід зазначити, що за цивільно-правовим договором працівник самостійно організовує процес роботи, сам виконує її та відповідає за неї. Працівник за договором такого характеру є незахищеним та позбавлений будь-яких соціальних гарантій. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування підрядників від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності або загибелі, здійснюється добровільно. Договір підряду припиняється у зв’язку з виконанням обумовленої при його укладенні роботи, про що складається акт завдання-приймання, який підписується обома сторонами.

Саме укладений належним чином трудовий договір та відповідний запис у трудовій книжці захищають будь кого із найманих працівників у разі порушення його трудових та соціальних прав, а саме невиплати заробітної плати, її затримки, зобов’язань виконувати понаднормову роботу. Така форма трудових взаємовідносин є перевагою для роботодавців та додатковими зобов’язаннями, власне, для самих працівників.

Провідний спеціаліст відділу соціального захисту населення

Новоселицької міської ради – інспектор праці, Октавіян ІОНІЦОЙ