Дивитись всі закупівлі Новоселицької МТГ

Історія та доля села Рокитне дуже схожа на історію інших сіл краю. Як відомо, на території Чернівецької області найдавнішою є поселення первісних людей, яка відносяться до раннього палеоліту, 300 – 100 тисяч років тому.

У ході пошукової роботи учні Рокитненської школи знайшли гостроконечник, який відноситься до періоду мустьє, раннього палеоліту а також різець з епохи мезоліту. Також були знайдені залишки кераміки трипільської, пам ‘ятки черняхівської культури. Під час великого переселення народів територією нашого краю проходили, гуни, готи , авари печеніги , половці . Більше чотирьох сторіч Буковина входила до складу давньоруської держави в Х-ХІІІ сторіччях була форпостом Київської Русі на її південно-західному кордоні а пізніше належала Галицько-Волинському князівству. Майже на триста років наш край був у складі Молдавського князівства, яка потрапила у васальну залежність від Османської імперії.

Рокитне - одне з найдавніших сіл у Новоселицькому районі, яке згадується в писемних джерелах періоду Молдавського князівства. Вперше його  назва в грамоті датується 20 груднем  1437 року, як земля що належить боярину «Міхай де ла Дорохой». Село мало декілька назв : Рекіцелеле де жос, Ракітнянка, Ракітоаса, але всі вони мають один корінь і походять від назви верби: румунською – рекіта. Основними галузями сільського господарства було землеробство і тваринництво. Вирощували пшеницю , овес , кукурудзу, картоплю різні овочі та фрукти. У 1914  розпочалась Перша світова війна. Край, а згодом і село з самого початку війни стали ареною бойових дій між російськими та австрійськими арміями.

Лінія фронту проходила по річці Рокитнянка на півдні села. Оскільки австрійців селяни називали німцями то правий берег річки   і понині носить назву «нємцаска». Багато хат та господарських будівель було зруйновано артилерією обох воюючих сторін. Місцеве населення щоб врятувати життя , було змушене   будувати землянки по румунські бордее і там ховатись від куль. Після війни у 1918 році Буковина і Хотинщина, Бессарабія були окуповані Королівською Румунією. Політика яку проводила румунська влада у головному, не відрізнялася від Австро - Угорської чи царської Росії. Буковина і надалі залишалися відсталим , у економічному плані краєм . Основною тенденцією в культурі краю була інтенсивна румунізація всіх сторін життя . Зубожіння, бідність та післявоєнна розруха, змусили багатьох поїхати за кордон у пошуках роботи: в Канаду, Бразилію, США.

 Зі вступом краю у склад Радянського союзу місцеве населення було змушене терпіти жорстокі сталінські репресії. Великих поміщиків, торговців у нашому селі не було . Але декілька сімей із числа селян були засуджені і вислані у Тюменську область.

У липні 1941 р. край знову був приєднаний до Румунії. По всій Буковині почалися арешти та розправи над діячами українського руху, письменниками , єврейськими організаціями та комуністами. У цій кривавій війни брали участь 400 жителів села. Вони воювали у Прибалтиці , Латвії, Литві, Єстонії, на І та ІІ Українських фронтах , на І Білоруському фронті .

Після закінчення Другої світової війни по всьому краю була розпочата робота по створенню колгоспів та радгоспів. У Рокитному колгосп   «1 травня» був заснований у 1947 р.

Майно заможних селян конфіскувалося а їх самих відправляли у Сибір.

Головними архітектурними прикрасами села є церква побудована в 1896 на кошти селян. У 1899 р. відбулася перша Божественна Літургія.

В 1953 році в центрі села було побудовано клуб на 250 місць.

В 1963 році була відкрита Рокитнянська восьмирічна школа пізніше Рокитнянська середня школа, а зараз Рокитненська ЗОШ І-ІІІ ступенів де зараз навчаються біля 380 учнів.

В 1968 році відкрито дитячий садок «Малятко».

В 1996році відкрито новий стадіон. Побудовано адміністративний будинок де знаходиться сільська рада бібліотека та вузол зв’ язку.

У вересні 2007року відбулась головна подія за останні роки – це газифікація села.

На сучасному етапі в селі нараховується 700 господарств та 2461 мешканців

Село Рокитне також славиться видатними особистостями, які тут народилися, вчилися і працюють, вносячи  своєю невтомною працею чималі здобутки села.  Серед них є  багато : вчителів, лікарів,  майстрів, матерів – героїнь, ветеранів праці, ветеранів війни, чорнобильців, афганців.

​

Răchitna - unul dintre cele mai vechi sate din raionul Noua Suliţa, după cum se aminteşte în izvoarele scrise din perioada cnezatului Moldovenesc. Denumirea sa pentru prima dată într-o gramotă datează de pe data de 20 decembrie anul 1437 ca pământ, care aparține boierului "Mihai de la Dorohoi".

În anul 1914, s-a început Primul război mondial. Ţinutul, iar mai târziu şi satul de la începutul războiului au devenit arena acţiunilor militare dintre armatele rusă și austriacă.

După război, în anul 1918, Bucovina şi raionul Hotin, Basarabia au fost ocupate de către România regală. Mizeria, sărăcia şi devastarea de după război, a impus pe mulţi să meargă peste hotare în căutarea lucrului: în Canada, Brazilia, Statele Unite ale Americii.

Odată cu intrarea ţinutului în componenţa Uniunii Sovietice, populaţia locală a fost nevoită să rabde represiuni staliniste brutale.

În iulie anul 1941, ţinutul a fost din nou alipit la România. În toată Bucovina s-au început arestări şi розправи asupra activiştilor mişcării ucrainene, scriitorilor, organizaţiilor evreieşti şi comuniştilor.

După terminarea celui de-al doilea război mondial în tot ţinutul s-au început lucrări de creare a colhozurilor şi sovhozurilor. În satul Răchitna colhozul "1 mai" a fost înfiinţat în anul 1947.

Averea sătenilor bogaţi  era confiscată, iar ei erau trimişi în Siberia.

Principalul obiect arhitectural din sat este biserica, construită în anul 1896 pe banii sătenilor. În anul 1899 a avut loc prima Liturghie Divină.

În anul 1953, în centrul satului a fost construit un Club pentru 250 locuri.

În anul 1963 în satul Răchitna a fost deschisă şcoala de opt ani, mai târziu şcoala medie, iar în prezent şcoala de cultură generală de gradele I-III, unde la momentul actual învaţă aproximativ 380 de elevi.

În anul 1968, a fost deschisă o grădiniţă de copii "Малятко".

În anul 1996 a fost deschis un stadion nou. A fost construită o casă administrativă, unde se găsesc Consiliul sătesc, biblioteca şi вузол зв’ язку.

În septembrie anul 2007 a avut loc evenimentul principal din ultimii ani - gazificarea satului.

La etapa actuală satul numără 700 de gospodării şi 2461 de locuitori.

Satul Răchitna, de asemenea, se slăveşte cu personalităţi remarcabile, care s-au născut aici, au învăţat şi lucrează, aducând cu munca lor neobosită realizări considerabile. Printre ei sunt mulţi: profesori, medici, maeştri, mame-eroine, veterani ai muncii, veterani de război, чорнобильців, afgani.

Dezvoltarea învăţământului în satul Răchitna are rădăcini adânci şi îşi ia începutul încă din secolul al XIX-lea. În anul 1960 au început să construiască o încăpere nouă pentru o şcoală nouă. În anul 1963, a fost deschisă şcoala tipică de opt ani. În anul 1965, în centrul satului îşi ia începutul istoria şcolii de cultură generală din s.Răchitna. În şcoală învăţământul se petrece în limba maternă (română), şi doar o parte a lui paralel se face în limba de stat.

În satul Răchitna există 5 capele, care au fost construite pe banii sătenilor. În sat este dezvoltat antreprenoriatul privat. O mare parte din pământuri sunt prelucrate de către întreprinderea gospodăriei săteşti ДП "Răchitna".

​