Шишківці | novoselica-gromada

Перша згадка про заснування села Шишківці датується 20 грудням 1437 року.Ранньословянське поселення черняхівської культури, виявлене на північній околиці села (територія колгоспного двору) і на південній його околиці (на правому березі потоку).

Шишківці – одне з найменших сіл громади, яке відносилося до Рингацької сільради, тепер - старостату. Розташоване за 20 кілометрів від районного центру. Входило до складу Рингацької сільської ради. Село налічує 172 дворів 305 жителів. Щодо національного складу, домінують українці. До 60-х років минулого століття тут діяла окрема сільська рада. Серед прізвищ місцевих жителів переважають Юрій, Пернай, Андрійчук, Мельник та інші.

У 1944 році почали організовуватись колгоспи. Першим головою колгоспу у Шишківцях буву Цуркан Микола Миколайович. Під час колективізації місцеві жителі для так званого маленького колгоспу здавали хто що міг: зерно, плуги, коні. Самих сміливих 18 сімей було прийнято у колектив. У 1945 році очолив господарство Андрійчук Ілля Васильович. Масово пішли у колгосп тутешні селяни вже у 1948 році і назвали його імені Хрущова. Очолив колгосп Андрійчук Костянтин Петрович. У 1952 році на базі колгоспів сіл Рингач і Шишківці було утворено колгосп «Україна». У березні 1997 року за ініціативи колгоспників село Шишківці вийшло з колгоспу «Україна» і було створено ОСТ «Шишківці». Головою новоствореного господарства обрали Андрійчука Леоніда Вікторовича. Згодом керування господарством потрапляє до рук Куцака Радомира Васильовича.

У 2000 році під час розпаювання землі частина селян залишилася у ОСТ «Шишківці», більшість приєдналися до ДП «Рідна земля». Нині тут орендує землі агрохолдинг «Мрія».

У Шишківцях є будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека і приватний магазин. З 1945 по 1985 рік тут діяла початкова школа.

Історія православної церкви села Шишківці сягає у глибину віків. За одними даними її було збудовано у 1775 році за сприяння місцевого пана. Інші говорять про те, ніби на той час повітом повинна була проїжджати цариця Єлизавета. Місцеві жителі, бажаючи показати свою гостинність перед царицею і засвідчити їй що тут дійсно проживають християни, збудували за сприяння пана капличку. Споруда унікальна. Вона повністю збудована з дерева.

У 1911-1912 роках староста церкви Іван Григорович Мельник пожертвував свої заощадження на добудову церкви. 21 вересня 1912 року на свято Пресвятої Богородиці церкву було освячено.

За словами настоятеля церкви отця Порфирія у церкві зберігаються унікальні пам’ятки: Євангеліє подароване церкві у 1911 році панею Никшичкою, Євангеліє 1844 року, Трідіон 1812 року, Помінаніє 1898 року.

Славиться село своїми вихідцями. Серед них є багато науковців, медиків і педагогів, представників інших професій. Сергій Ілліч Юрій – професор, доктор економічних наук, ректор Тернопільського фінансового університету (нині покійний), Михайло Федорович Юрій – академік, доктор історичних наук, Анатолій Ілліч Кіцак – кандидат фізичних наук, Євдокія Іллівна Юрій – кандидат історичних наук, Едуард Олександрович Юрій – кандидат еконолмічних наук та інші.